КАВКАЗЬКІ ПОЛОНЕНІ
УКРАЇНЦІ В ЕПІЦЕНТРІ ЧЕЧЕНСЬКОЇ ПОМСТИ ПУТІНА
15 вересня об 11 ранку у Верховному суді республіки Чечня в Грозному відбудеться попереднє слухання у справі двох українських громадян — Миколи Карпюка, заступника лідера «Правого сектора», та Станіслава Клиха, викладача Національного транспортного університету. Обох звинувачують у вбивстві російських військових у Грозному у 1994–1995 роках та інших важких злочинах, покарання за які, згідно кримінального кодексу РФ, від 15 років ув’язнення до пожиттєвого.
Микола Карпюк був затриманий 17 березня 2014 на російській стороні кордону між Брянською та Чернігівськими областями російськими прикордонниками, а пізніше переданий ФСБ. Відтоді до нього доступу не мали ані українські консули, ані адвокати. Точне місце перебування та стан здоров’я невідомий. Станіслав Клих був затриманий російською поліцією 8 серпня 2014 року в місті Орел.
Чому двоє українців опинились на території Росії, за що їх судять та чи дійсно вони були в Чечні — в найзакритішій справі українських полонених намагалось розібратись Громадське.
написала Анастасія Станко
редагувала Олена Шарговська
продюсували Олександра Комісарова, Максім Еріставі
11 в’язнів Путіна
Служба безпеки України заявляє про 11 українських громадян, котрі точно перебувають у місцях позбавлення волі на території Росії. Їх всіх викрали або на тимчасово окупованих територіях — в Криму чи на Донбасі, або ж схопили на території РФ.
Це Надія Савченко — боєць батальйону «Айдар», захоплена сепаратистами «ЛНР» 17 червня 2014 року під час бою, звинувачується у вбивстві російських журналістів.
Четверо «кримських терористів» — режисер Олег Сенцов, лівий активіст Олександр Кольченко, студент Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній. Були схоплені ФСБ в Криму у травні 2014-го. Всіх їх звинувачують у підготовці терактів на території півострова. Суд над ними вже відбувся. Чирній та Афанасьєв отримали по 7 років колонії за співпрацю зі слідством та свідчення проти Сенцова і Кольченка (Афанасьєв пізніше відмовився від цих показів, розповівши, що дав їх під тортурами), Кольченко отримав 10 років колонії, Сенцов як організатор — 20.
Ахтема Чийгоза, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, арештували в Криму в рамках кримінальної справи «26 лютого». Його затримали за підозрою в «організаціїї та участі у масових заворушеннях». 29 січня 2015 йому обрали міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зараз він сидить у СІЗО в Сімферополі.
Юрій Вигівський був затриманий на території анексованого Криму в Сімферополі 18 вересня 2014-го. Утримується в «Лєфортово» у Москві. Звинувачується у зборі секретної інформації проти Росії.
Там же утримується і 73-річний українець Юрій Солошенко — колишній генеральний директор українського оборонного підприємства «Знамено». Його затримали на території Росії в серпні минулого року. Чоловіка звинувачують у шпіонажі на користь України.
Сергія Литвинова, мешканця прикордонного села Комишне Луганської області, схопили 22 серпня 2014 у Ростові-на-Дону. Там він лікував зуб. До нього в палату увірвались люди в масках. Тепер він теж в одному із СІЗО Ростова. Його звинувачують в участі в батальйоні «Дніпро-1», ґвалтуванні жінок, вбивстві людей за наказом міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Литвинов закінчив 5 класів школи, в селі пас корів. Стверджує, що у війні участі не брав. Хоча під тортурами, як розповів Литвинов українському консулу, він зізнався у тому, чого від нього хотіли. У батальйоні «Дніпро — 1» в свою чергу запевняють, що бійці підрозділу ніколи не воювали у Луганській області.
Але історія «кавказьких полонених» Станіслава Клиха і Миколи Карпюка викликає серед усіх цих справ найбільше запитань, про їхні справи відомо найменше та їхнє утримання на території Кавказу саме для них є найбільш небезпечним.
Перший в’язень Росії
Микола Карпюк на момент затримання — це сталося 17 березня 2014 року — був заступником Дмитра Яроша, його правою рукою і керівником політичного крила руху «Правий сектор».
Відтоді його ніхто не бачив. З ним жодного разу не змогли зустрітись ані адвокати, ані український консул.
Карпюк є першим українським в’язнем у Росії після Євромайдану та ще до анексії Криму. Він також є єдиною фігурою з усіх затриманих українців такої політичної ваги.
Його звинувачують в організації групи найманців для поїздки на війну у Чечню, участі у цій війні на стороні повстанців Джохара Дудаєва у 1994–1995 роках, убивстві російських військових, а також в замаху на вбивство.
Учасником у одній із банд найманців, організованій Карпюком був, на думку слідчих, і Станіслав Клих — київський журналіст. Його затримали в місті Орел на території Російської Федерації, куди він їздив зустрітись зі своєю дівчиною. До Клиха також жодного разу не допустили українських консулів, але через 10 місяців ув’язнення до нього вдалось пробитися Маріні Дубровіній — його адвокату.
Слідство вело управління слідчого комітету РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу. На цей момент досудове розслідування у справі Карпюка — Клиха завершено.
Чому заступник Яроша поїхав у Росію
15 березня 2014 на дачі під Києвом 11 членів проводу «Правого сектора» вирішували, як діяти далі в зв’язку з підготовкою до анексії Криму. Були присутні: Дмитро Ярош, Микола Карпюк, Андрій Тарасенко (зараз замість Карпюка займається політичним напрямком у ПС), Андрій Стемпіцький (командир ДУКа), Андрій Артеменко (теперішній народний депутат від РПЛ), В’ячеслав Фурса (на той момент керівник Київської обласної організації ПС і кум Миколи Карпюка).
На цій нараді керівник Київської обласної організації «Правого сектора» В’ячеслав Фурса запропонував поїхати і домовлятись із росіянами на вищому рівні — називались прізвища радників президента Владіміра Путіна, на яких, як заявляв Фурса, він мав виходи.
Така зустріч дала б можливість вирішити питання з Кримом на користь України. Їхати мали би Фурса і Карпюк. Втім, як стверджують самі учасники, — всі були проти.
«Микола прийняв таке рішення, що він опинився на тій території. Хоча це було всупереч і моєму рішенню, і рішенню тих людей, які були присутні там за день до його від’їзду. Ну, але добре спрацьована ФСБшна операція. Тоді стояло питання референдуму кримського і відповідно поступили певні пропозиції через людину, наближену до Миколи, про те, що він може приїхати, поговорити. І, можливо, навіть той референдум там якимось чином був би відмінений», — розповідає голова ПС Дмитро Ярош.
Втім, уже 17 березня в понеділок слухавку Карпюк не брав. Юрій Тандіт, радник голови СБУ, підтвердив Громадському інформацію про те, що саме в цей день Карпюк перетнув кордон між Чернігівською і Брянською областями і був затриманий по той бік кордону. З Карпюком також затримали В’ячеслава Фурсу та його водія. Двоє останніх повернулись через 15 діб — цю інформацію підтведжує і Тандіт. Він розповідає, що Фурса після цього затримання був надломлений — на нього в Росії чинили психологічний тиск, намагалися завербувати.
Зараз Фурса виключений із «Правого сектора», на дзвінки не відповідає. Андрій Артеменко, народний депутат і друг Карпюка, у розмові з Громадським сказав, що у визволенні Фурси і водія допоміг Віктор Медведчук. А вже у лютому 2015-го Фурса був одним із організаторів «Батальйонного братства», яке палило шини під АП, його тоді затримали за хуліганство, через що він перебував близько місяця в СІЗО.
Микола Карпюк не повернувся досі.
21 березня 2014-го дружині Олені прийшов лист від слідчого комітету РФ про те, що її чоловік затриманий і звинувачується у причетності до злочинів у Чечні. Олена вважає, що Миколу хтось підставив: він жодного разу їй не казав, що збирається в Росію. Як він туди потрапив — жінка досі не розуміє.
***
У цій всій історії є один збіг. Буквально за тиждень у «Правому секторі» сталось кілька важливих подій. У березні 2014-го про ПС говорили усі, до керівників руху вилаштовувались черги з іноземних журналістів та вітчизняних політиків, а на російських каналах популярністю ця партія поступалась лише провладній «Единой России». Так от, хронологічно:
15 березня
На дачі під Києвом керівники проводу (на зустрічі не було Олександра Музичка, давнього соратника Карпюка) вирішують, що Карпюк нікуди в Росію домовлятись не їде.
17 березня
Карпюка затримують на російсько-українському кордоні.
21 березня
проходить з’їзд партії «УНА-УНСО», на якому партію перейменовують у «Правий сектор» (партія йшла на вибори, однак не встигала зареєструватись). Лідером партії замість Юрія Шухевича (заступником якого був Карпюк) стає Дмитро Ярош.
24 березня
Олександр Музичко, член проводу партії «Правий сектор» та один з керівників УНСО чи то сам стріляється при затриманні спецпідрозділом «Сокіл», чи то працівники підрозділу його вбивають (наразі триває розслідування).
***
Про те, що Микола Карпюк викрадений, Олександр Музичко сказав автору статті за три дні до своєї загибелі. «Його викрала ФСБ».
Пізніше частина УНСО відкололась від «Правого сектора» ( ПС був створений під час Майдану з членів УНА- УНСО під керівництвом Карпюка і Музичка, «Тризуба» Дмитра Яроша та «Патріота України» Андрія Білецького), «Партріот України» також пішов іншим шляхом, створивши пізніше вже на початку воєнних дій полк «Азов».
Дмитро Ярош стверджує, що перейменувати партію і очолити її йому запропонував саме Карпюк. Той тиждень він вважає збігом, а від’єднання різних організацій від ПС природнім процесом. Всі розійшлись мирно, наполягає Ярош.
Чи були коли-небудь Карпюк і Клих у Чечні?
Олена Карпюк переконує — її чоловік жодного разу в житті не був у Чечні. Він воював у складі УНСО (Карпюк був і залишається одним із лідерів «УНА-УНСО») в Абхазії і Придністров’ї.
Те, що Карпюк не був у Чечні, підтверджує і член УНСО Ігор Мазур — «Тополя», котрий якраз брав участь у Першій чеченській, і нардеп Ігор Мосійчук, котрий на момент війни також був одним із активних членів УНСО і може назвати поіменно всіх, хто з них допомагав воювати на стороні Дудаєва.
Не брав участі у Чеченській війні, як він сам стверджує, і Дмитро Ярош, хоч саме його слідчий комітет РФ у Північно-Кавказькому окрузі вважає співорганізатором разом з Карпюком банди, котра організовувала і привозила найманців для допомоги чеченським бойовикам. І саме Яроша слідство викликає у цій справі на допит. Лідер ПС стверджує, що одного разу таки пропонував допомогу Дудаєву, але той відмовив, мотивувавши, що у них зброї менше, ніж охочих за них воювати.
«Ми в першу війну співпрцювали з Дудаєвим як організація «Тризуб» — і поранених лікували, і охорону забезпечували, і гуманітарку надсилали. Я звертався до Дудаєва з побажанням, що я можу сформувати підрозділ, на що отримав тоді відповідь: «Дякуємо за таке бажання, але у нас менше зброї, аніж бажаючих», тому ми, відповідно, туди не поїхали. Це 1995–1996 роки. Але безпосередньої участі у тому збройному конфлікті ні я не брав, ні Микола, наскільки я знаю, жодного дня не був», — каже Ярош.
Хоча жодних доказів, що Карпюк брав участь у Першій чеченській немає, з матеріалів справи випливає, що він у всьому зізнався. І в участі у війні, і в організації банд найманців разом із Ярошем. Якщо вірити версії слідства, то серед цілей УНА-УНСО було «знищення громадян Російської Федерації російської національності».
У числі громадян України, котрі переслідували такі цілі і тому вступили в УНСО, слідство називає покійного Олександра Музичка (який дійсно воював у Чечні, керував батальйоном «Вікінг» і був начальником особистої охорони Джохара Дудаєва), Карпюка, Клиха (який під час війни навчався на четвертому курсі Київського національного університету імені Шевченка, в УНСО був близько півроку в 1996-му), і такого собі Олександра Малофєєва.
Як нам вдалось дізнатись від адвоката Станіслава Клиха Маріни Дубровіної, Олександр Малофєєв — український громадянин, засуджений за вбивство на території РФ в 2009 році та інші злочини. Термін його ув’язнення 23 роки.
Малофєєв погодився співпрацювати зі слідством і дав покази проти Клиха і Карпюка. Він засвідчив, що був у складі однієї банди із підозрюваними і брав участь у боях проти російських військових. Зокрема воювали вони, за версією обвиувачення, у Грозному біля президентського палацу, а також на привокзальній площі «Мінутка». Так, за версією слідчих, Клих здійснив не менше 130 пострілів із автомата Калашникова 5.45, убивши при цьому не менше 30 російських військових і завдавши тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості мінімум 13-ом. Натомість, за словами дружини Карпюка, у 1993 році його було поранено в Абхазії, після чого три місяці лікувався у львівському шпиталі.
З того, що адвокату Дубровіній відомо про Малофєєва: він вже 6 років сидить в одному із СІЗО Челябінська. У нього ВІЛ 4 стадії, гепатит В і С, а також туберкульоз. До затримання Карпюка і Клиха його злочини ніяк не були пов’язані з Чечнею.
У справі фігурує навіть число 19 грудня 1994-го. В цей час ніби ще один член УНСО Ігор Мазур «Тополя» зустрів Карпюка у Грозному. «Тополя» втім запевняє, що в Грозний приїхав тільки на початку 1995-го, а Карпюка там не було взагалі.
«Наскільки я знаю, у справі фігурує, що я був нібито у Чечні і зустрів його в Ґрозному 14 грудня 94-го року. Ще до подій, коли загинули багато російських бійців на Новорічні події.
Якщо хтось добре знає таких хлопців, які цікавляться футболом, то я на ті всі дні — якраз київський «Динамо» грав з «Баварією» — то я в ті дні був на футболі, а не в Грозному.
В Чечню я прибув вже після Нового року, на Новий рік там були ці бойові дії… Ми приїхали на зустріч з Сашком Музичком. Але Миколи Карпюка там не було ні в грудні, ні в січні — він взагалі ніколи в житті не був на території Чечні.
Тут одним із головним аргументів зіграло те, що він був керівником Рівненської організації, а з Рівненької організації був Сашко «Білий» Музичко. І це в них ніби підстава, що Микола відправляв його», — розповідає Ігор Мазур
Як вибивали зізнання з Карпюка і Клиха
Що з Миколою Карпюком робили, щоб вибити свідчення, достеменно невідомо. Ані адвокати, ані консул його за весь цей період не бачили. Хоча дипломати зверталися 18 разів із проханням зустрітись і тричі приїжджали під СІЗО — усі рази їм було відмовлено.
«На суді вдалося побачити Станіслава вже. Але не спілкувалися в особистому плані.
У справі здоров’я наша думка також збігається з думкою адвоката, що в нього дійсно є проблеми — умови там утримання дуже і дуже важкі. І зараз ми поставили в черговий раз питання, направили відповідно ноту, щодо зустрічі з Миколою та Станіславом до суду.
Ми вже сім разів виїжджали в цей регіон, їздили по СІЗО: були і у Владикавказі, і в П’ятигірську, заїжджали і в Єсєнтукі. Мали постійні розмови із керівництвом Головного управління слідчого комітету по Північно-Кавказькому федеральному округу, кожен наш приїзд закінчувався нотами протесту та скаргами… Один раз нам вдалося зробити передачу та грошову допомогу Станіславові, коли він був в СІЗО в П’ятигорську. У Владикавказі ми приїхали — його ми вже не застали. Хлопців постійно від на ховають» — каже консул України в Ростові-на-Дону Олександр Ковтун.
Адвокатам говорили, що їхнього підзахисного переміщають територією округу. За період ув’язнення у підозрюваного змінився уже шостий адвокат — СК РФ надсилає усім захисникам листи про те, що Микола Карпюк відмовляється від їхніх послуг. Натомість на жодній відмові не стоїть підпису самого Карпюка.
Дружині Микола написав за увесь період всього два листи з відправною адресою в м. Владикавказ, СІЗО №6.
Останній датований 20 квітня. Листи його змусили писати російською, про стан власного здоров’я він нічого не повідомив.
Пише «змушений писати по-російськи»… Лист читався — тому такий лист.
На той момент, коли прийшов лист — я знала, що він там, у Владикавказькому СІЗО, але зараз я вже сумніваюся, тому що адвокати як приїжджають в це СІЗО 6, їм відмовляють в зустрічі: кажуть, що його там немає.
Мені здається не стільки навіть Росія тут спрацювала, як тут хтось допоміг. Я зараз ні керівництву ні «Правого Сектора», ні УНСО не довіряю. Тому що я бачу: в кожного свої тут якісь інтереси у тому, щоб не стало Миколи », — вважає Олена Карпюк.
Адвокат Станіслава Клиха Марина Дубровіна бачила в матеріалах справи судмедекспертизу не лише свого підзахисного, але й Карпюка, оскільки обидва українці проходять в одній справі. Судовий медик вказав наступне: порвані сухожилля, підвішування, катування електричним струмом. Так вибивали зізнання.
За словами адвоката Марини Дубровіною, котра бачила свого підзахисного за весь період чотири рази, Станіслав увесь час сидів у камері-одиночці. 10 місяців до нього нікого не пускали. Він розповів адвокату, що в період з початку вересня 2014-го по кінець жовтня 2014-го його щодня катували. Підвішували наручниками до стелі, від чого наручники врізалися в кістки на зап’ястях, катували електрострумом. Це тривало до того часу, поки він не зізнався в усьому і не дав свідчення проти Карпюка. Станіслав передав Дубровіній заяву, що відмовляється від раніше даних свідчень як таких, що були отримані під тортурами. Рани від них досі не зажили, в Клиха порвані сухожилля, йому важко закрутити кран з водою. За час перебування в СІЗО змінився склад крові, має залізодефіцитну анемію, низький гемоглобін. Марина розповідає, що «такого кольору обличчя в людей не буває, це сіро-зелений колір».
Під час судового слухання, на якому вирішувалося питання продовження запобіжного заходу, Станіслав просив суд відпустити його на поруки, оскільки не може знаходитись у СІЗО через поганий стан здоров’я. Українські консули були готові внести за нього грошову заставу, однак суд їм у цьому відмовив, продовживши термін тримання під вартою до 21 жовтня. Миколі Карпюку термін утримання під вартою продовжили до 21 вересня.
Поперднє слухання у справі призначено на 15 вересня. Термін утримання Миколи Карпюка під вартою збігає 21 вересня. Саме цього дня минає 18 місяців як його утримують під вартою. Це — максимальний термін досудового утримання, передбачений Кримінальним кодексом Російської Федерації. Що означає, якби попереднє слухання не призначили на наступний тиждень, то після 21 вересня Карпюка довелося б випустити з СІЗО.
Наступна зупинка — Грозний
Судити обох українських громадян будуть за місцем вчинення злочину — себто в Грозному, в республіці Чечня.
За останньою інформацією, котру має дружина, зараз Микола Карпюк перебуває в одному із СІЗО Челябінська. У справі новий, вже шостий, адвокат. Цього разу із Чечні. Це — Докка Іцлаєв, який багато років співпрацює із правозахисним центром «Меморіал». Йому доведеться в максимально короткий термін ознайомитися із справою, в якій поки що немає жодного свідка захисту. У слідчому комітеті йому вже пообіцяли побачення з Карпюком перед попереднім засіданням суду — як тільки підозрюваного етапують з Челябінська до Грозного.
Щоб оплатити послуги адвокатів обидві сім’ї — і дружина Карпюка Олена, котра залишилась з 10 -річним сином, і пенсіонери-батьки Станіслава Клиха — відкрили карткові рахунки.
Адвокати обіцяють зробити все можливе. Вони припускають, що після зустрічі із адвокатом Микола Карпюк за прикладом Станіслава теж відмовиться від своїх свідчень, які вибивали з нього тортурами.
Справу Малофєєва, котрий за версією слідства був теж учасником банди і котрий погодився співпрацювати зі слідством, виділили в окреме провадження.
Головним аргументом адвокатів є те, що їхні підзахисні жодного разу не були у Чечні, тому всі обвинувачення безпідставні. Надати докази непричетності могли б українські спецслужби. Адже в 90-х за кожною правою організацією був закріплений куратор із СБУ, котрий знав про пересування і місцезнаходження всіх її членів. Цю інформацію могли б надати спецслужби, зокрема,і теперішній Голова СБУ Василь Грицак, котрий з 1991-го по 1999-й перебував на керівних посадах у Рівненському обласному управлінні СБУ. Саме в цьому місті в ці ж роки керував обласним осередком УНСО Карпюк. Вони були дуже добре знайомі. І уже під час Революції гідності саме Микола Карпюк познаймив лідера ПС Яроша з майбутнім головою Служби безпеки.
Маріна Дубровіна на запитання, які терміни засудження може просити обвинувачення, відповідає: «Ну точно у нас будуть більші, як у Сенцова, але я кажу Стасу: ми не маємо здаватись».
P.S.
Марія Томак, активістка «Центру громадянських свобод», яка займається справами українських в’язнів у Росії і допомагає з адвокатами і правозахисниками, вважає, що суд над Карпюком і Клихом буде відкритим. В такий спосіб Росія намагатиметься покарати всю УНСО за участь у війнах, в яких вони воювали проти Росії — це і Абхазія, і та ж Чечня. Тому, на думку правозахисниці, справа Карпюка-Клиха, як і Сенцова чи Савченко, — політична, тільки за жорстокістю і порушенням всіх, хоча б формальних, норм їй немає рівних.
